Як реакції на протестовані відео, так і відповіді на глибинні напівструктуровані інтерв'ю зафіксували системну недовіру населення до дій влади.
Визнаючи, що окремі дії влади правильні та спрямовані на допомогу населенню (вчасне запровадження карантину, фінансові доплати пенсіонерам, пільги для бізнесу тощо), респонденти водночас скептичні щодо здатності влади не лише контролювати поточну ситуацію, а й ефективно вивести країну з можливої майбутньої економічної кризи. Підґрунтям такої амбівалентної поведінки є власний негативний досвід респондентів щодо дій влади в часи минулих кризових ситуацій та оцінка медичної сфери під час пандемії.
Ще одним проявом амбівалентності, зафіксованої у дослідженні, є поєднання недовіри із високими очікуваннями, що саме влада повинна вирішити більшість озвучених респондентами проблем (проблеми медицини, соціальне забезпечення незахищених верств населення, підтримка малого бізнесу, збереження робочих місць тощо).
Таке парадоксальне поєднання недовіри до влади та водночас вимогливості може, з одного боку, бути показником патерналістського способу мислення; з іншого боку, йдеться не про схильність до популізму, а потребу розуміти логіку дій. Запит про допомогу звучить не стільки як вимога підтримати самих респондентів, скільки як запит на справедливість – пояснити, чому допомога, яка усвідомлюється як обмежена, надається тим, а не іншим категоріям громадян.
Зазначимо, що один із типів людей, схильних до конспірологічного мислення (були обізнані, вірили у щонайменше три із запропонованих конспірологічних версій) – це ті, хто нічого не очікує від влади і покладається лише на себе.
Знову наголосимо на частині дослідження, в якій оцінка дій волонтерів чи бізнесу з підтримки лікарів у час пандемії в 1/5 респондентів каталізувала частково негативну емоцію саме через те, що, на їхню думку, ці проблеми влада повинна вирішувати сама.
Водночас недовіра до влади та критика її дій в частині ухвалених рішень є наслідком емоційної оцінки респондентами поточної ситуації. Варто зазначити, що аналіз та співставлення української ситуації з іншими країнами респонденти не застосовують. Так, критикуючи владу за недостатню кількість захисних засобів для медиків, респонденти не враховують масштабу форс-мажорних обставин, у яких жодна зі значно заможніших за Україну держав не була спроможна забезпечити себе необхідною кількістю медичних засобів, імпортуючи їх із Китаю або ж приймаючи благодійну допомогу.
Тож ми звертаємо увагу, що в умовах кризи саме взаємна довіра всіх сторін – влади, волонтерів, суспільства загалом – є критичним соціальним капіталом, додатковим ресурсом, який допомагає долати безпрецедентні випробування. Саме тому надважлива робота медіа заради згуртування, подолання атомізації суспільства та пошуку спільного для спільних дій.