На Конгресі Культури Наталка Гуменюк розповідає про досвід презентації України для суспільств, які б здавалося мають з нами мало спільного, такі як країни Африки або Латинської Америки.
Учасники:
Алім АЛІЄВ
Катерина БОТАНОВА, онлайн
Наталка ГУМЕНЮК, онлайн
Friederike MOESCHEL, запис
Катя ТЕЙЛОР
Модераторка:
Іванна СКИБА-ЯКУБОВА
Синопсис:
Хороший оповідач знає: навіть у різних районах міста історія має звучати інакше. Незмінність мови може закінчитися печально. Найкраще ж нам вдається розповісти про себе тоді, коли ми розпитуємо співрозмовника про нього самого. Здавалося б, це один із найпростіших законів комунікації. Та часто ми, пригнічені довгим мовчанням, не шукаємо спільних підґрунть і розпачливо віримо в універсальність наших маніфестацій. Подекуди це виглядає, як сповідь у великому соборі, на котрій вірянин і духівник не бачать одне одного за стінкою конфесіоналу; вірянин озвучує найболючіше, сповідник дає уніфіковану відповідь. Якщо ж нам потрібна не сповідь, а результативна співдія, варто починати із запитань: хто ти? де у тебе болить? що ти хочеш знати про мене? А можливо, інакших. Сьогодні, коли нам так потрібна солідарність в дуже різних країнах світу, — як нам будувати розмову? З яких досліджень почати і як формувати мережі? Що допоможе долати взаємне незнання, напруженість, недовіру?
Comments