Зустріч з Леонідом Кучмою
Кучма був останнім, з ким ми зустрічалися. У нас мала бути прес-конференція, тоді як час зустрічі з Кучмою був не узгодженим. І от нам її призначають фактично на той час, коли й прес-конференція. Тобто треба було скасовувати прес-конференцію або якось її переносити. Потім він почав казати, що він хоче тільки свого перекладача, не хоче, щоб я приходила перекладати. Але «Репортери без кордонів» наполягли, щоб таки перекладала я. Там усім поставив каву, окрім мене. Він почав сумним голосом монолог, що його обмовили, що ніякого диктофону не було, а під диваном щодня миють. Якби був диктофон, то його б давно б знайшли. Казав, що Мельниченко каже неправду. Нічого надзвичайного він не сказав крім того, що він довго вагався нас прийняти.
Ігор Гончаров і його листи
У цій справі багато смертей окрім самого Гії. Можна згадати дуже символічну, таємничу і недобру смерть ігоря Гончарова, який залишив листа про те, що Кравченко причетний напряму до вбивства цього журналіста. Сам Гончаров, колишній співробітник міліції, перейшов на бік злочинного світу. Його тіло швидко кремували. Очевидно, що, якщо дійдемо до замовників, то йдеться про дуже впливових і потужних людей, які мають широкі можливості, щоб і відводити слідство на манівці, і заплутувати його, і підсовувати версії, що не відповідають дійсності.
Як встановило потім слідство лист Гончарова був автентичний. Єдине, що цей лист той довірив своєму адвокату. Але якось так вийшло, що лист, який мав бути оприлюднений, коли Гончарова не буде серед живих, хтось так-от вправно опрацював, повикреслював фрази про відповідальність Кравченка. Нагорі написав зовсім інше. Цими листами спробували зманіпулювати. В ІМІ у Києві працювала юристка. І ось документ опублікували на сайті поки я була у відпустці. Розрахунок був, що я не побачу. На щастя, ми швидко зрозуміли, що це маніпуляція. Звернулася до колеги з відповідними спростуваннями, спробами дізнатися правди щодо того, що відбулося і з Гончаровим, і з прощальним листом, віддали його в ГПУ, віддали слідчій комісії у Верховній Раді, яку тоді очолював Григорій Омельченко. Я думаю, що цей лист правдивий, і що інформація в ньому відповідає дійсності.
Експертизи й результати
Крім звітів, а їх було декілька, були ще дві експертизи. Експертиза Таращанського тіла в Києві за присутності матері Георгія Лесі Гонгадзе. Друга експертиза була в Швейцарії. Мама Георгія дала волосся, яке було на його светрі. Також було волосся з його хрестин, коли йому було 7 місяців. А також дала своє, щоб порівняти. У Лесі не було впевненості, що йдеться про її сина. Вона хотіла абсолютного результату. Їй важко було прийняти правду, що його стратили. Це була єдина її дитина. Ми вважали, що її треба підтримати суто по-людськи, щоб зняти ці сумніви. Тобто ці дві експертизи теж далися важко.
Переговори з ГПУ були дуже складні. Я думаю, що якби не Андрій Булига, який працював тоді слідчим, ми б не мали ані першої експертизи, ані другої. Але це трішки заспокоїло, підтримало на той час пані Лесю.
Були звіти «Репортерів без кордонів» щодо справи і публікації у французькій пресі за їхніми результатами. Були регулярні прес-конференції у Раді Європи, які привертали увагу західної, міжнародної, європейської преси до справи. Але основна робота велась в Україні, зокрема титанічними зусиллями Валентини Теличенко. Зокрема, щоб принаймні виконавців справи було ідентифіковано, арештовано, засуджено. Справа Гонгадзе краще просунулася за інших, скажімо, за справу Александрова чи інших вбитих журналістів. Але все-таки організатора, важко встановити, зокрема й тому що Кравченко вже не на цьому світі. Тим більше замовників досі не встановлено. Тобто це половина успіху, який трохи кращий, аніж у інших справах. Але цього замало.
Шанс на правду
Шанс є, якщо хтось із людей, що був співучасником цього злочину з найвищих кіл, причетних до замовників, захоче говорити. Таке завжди відбувається. Бачимо, що убивсто Бандери було розкрито пізніше, коли Богдан Стешинський захотів про це розповісти. Тобто є прецеденти в історії юриспруденції. Але чим більше минає часу, тим важче дістатися до правди. Є також Пукач, який керував викраденням, той, кого зараз засудили до довічного перебування за ґратами саме за організацію цього злочину. Якби він захотів, то міг би сказати більше. Але він цього поки не зробив.